Я родилась в городе Киев в обычной советской семье - отец, мама и старший брат. Наша семья жила как много других (я тогда так считала). Нередко было очень трудно - отец пил, бил маму, они очень ссорились и часто расходились и делили между собой нас с братом.
Мы постоянно чувствовали беспокойство, обиду и безвыходное положение: обвинение, ссоры, драки. Жизнь стало просто нестерпимым. Я, конечно, любила своих папу и маму, но и ненавидела их за то, что они делали. С братом мы также не были близки и не любили друг друга. Только впоследствии я поняла, что мы соревновались с ним за крошки любви родителей, за их внимание, за то, чтобы они хотя бы когда-то нас похвалили или приголубили. Я и в настоящий момент не могу вспомнить, чтобы родители по собственной воле когда-либо нас обняли или поцеловали. Я и в настоящий момент не могу вспомнить, чтобы родители по собственной воле когда-либо нас обняли или поцеловали. Этого не было некогда.
Конечно, когда я подросла, стала искать ту любовь, которой мне так не хватало. Я стремилась к тому, чтобы меня любили, принимали и ценили. Мне было 15 лет, когда я стала курить, употреблять алкоголь и встречаться с парнями.
Полюбив, я очень боялась потерять дорогого человека и потому стала с ним спать. Позже оказалось, что он встречается с другими девушками и с моей сестрой также. Конечно, все закончилось. Потом в моей жизни опять появился другой. Все пошло по тому же сценарию, что и раньше. В 19 лет я забеременела и, когда сообщила об этом своему парню, он нашел лишь один выход из ситуации -избавиться от ребенка. Только Бог знает, где нашлись те силы и мужество отстоять жизнь своего сына. А его отец вынужден был вступить в брак со мной, чтобы люди о нем ничего плохого не говорили. Но все равно жизнь не сложилась - много обвинений, обид, неуважение, измены.. Мы расстались.
Я все равно искала любви. Я понимала, что без любви жизни не имеет никакого смысла. У меня появились поклонники. Я стала встречаться с женатыми, пить. А чтобы не было стыдно, пыталась притупить боль одиночества и ненадобности. Обманывала себя, что меня любят, хотя и прекрасно понимала, что это не так.
Однажды, возвращаясь из работы, я проходила мимо церкви и от всего сердца стала умолять Господа, чтобы он простил меня, потому что больше так жить я просто не могла. Я желала прощения, покоя, настоящей любви, без измен, ненависти, обману и пренебрежения. Я так хотела, чтобы Бог меня простил за все, понимая, что тот путь, которым я иду, - это путь до смерти, это проклятие моей жизни и жизнь моего ребенка. Я так хотела, я так желала света, прощение за все мои грехи и Господь услышал стремление моего сердца.
В моей жизни появились христиане, которые стали мне говорить о Боге, о спасении и прощении грехов. Так я пришла в христианскую церковь Полного Евангелия "Посольство Боже" в г. Вишневый.
Господь полностью изменил мою жизнь. Я не употребляю алкоголь, не имею интимных отношений с мужчинами. В настоящий момент, глядя на тот мир, в котором я жила, понимаю, что это ад по сравнению с моей нынешней жизнью. Я не скажу вам, что мне легко, ведь я сама воспитываю ребенка и зарабатываю на жизнь, но в настоящий момент у меня есть то, что я искала в течение всего этого времени, - это любовь. Божья любовь. Никто никогда ни за что не будет любить вас так, как любит Господь. Я покрыта Его любовью, я ничего не боюсь.
В моем сердце покой и красота. Господь всегда со мной. Он наставляет, утешает и заботится обо мне. Я молюсь к Нему, изучаю Библию, и Он изменяет меня изнутри. Господь меняет мои отношения с людьми. Мое сердце переполнено Его любовью. Я понимаю ясно, что без Господа я - ничто, я - пепел. Только с Ним возможное счастье и настоящая любовь.
В настоящий момент моему сыну уже 10 лет. Он ходит в 5- класс, прекрасно учится, посещает разные кружки и воскресную школу. Я работаю секретарем-бухгалтером, учусь в институте на заочном отделении на психолога. Читаю лекции с социальными психологами по воспитанию детей в "Семейном клубе"" с педагогами и психологами, разрабатываем и проводим школу духовного развития для детей "Знай Ко".
Теперь я поняла, что назначение и смысл моей жизни заключается в том, чтобы донести родителям, которое они большое значение имеют в жизни детей. Ребенку просто необходимо знать, что его любят, ценят и принимают таким, каким он есть, невзирая ни на что. И что познание Господа - это главнее всего в жизни каждого человека. Потому что только Господь дает нам любовь, которой мы потом можем наделить других.
Люблю Вас, цените свою жизнь!
Журавль Светлана
На украинском языке
Я народилася я в місті Києві в звичайній радянській сім`ї - батько, мама та старший брат. Наша сім`я жила як багато інших (я тоді так вважала). Нерідко було дуже важко - батько пив, бив маму, вони дуже сварилися і часто розходилися та ділили між собою нас з братом.
Ми постійно відчували неспокій, образу і безвихідь: звинувачення, сварки, бійки… Життя стало просто нестерпним. Я, звичайно, любила своїх тата й маму, але й ненавиділа їх за те, що вони робили. З братом ми також не були близькі і не любили один одного. Тільки згодом я зрозуміла, що ми змагалися з ним за крихти любові батьків, за їх увагу, за те, щоб вони хоча б колись нас похвалили чи приголубили. Я й зараз не можу пригадати, щоб батьки з власної волі коли-небудь нас обійняли чи поцілували. Цього не було ніколи.
Звичайно, коли я підросла, почала шукати ту любов, якої мені так не вистачало. Я прагнула до того, щоб мене любили, приймали та цінували. Мені було 15 років коли я почала курити, вживати алкоголь та зустрічатися з юнаками.
Покохавши, я дуже боялася втратити дорогу людину і тому стала з ним спати, пізніше виявилося, що він зустрічається з іншими дівчатами і з моєю сестрою також. Звичайно, все скінчилося. Потім в моєму житті знову з`явився юнак. Все пішло по тому ж сценарію, що і раніше. В 19 років я завагітніла і, коли повідомила про це свого хлопця, він знайшов лише один вихід із ситуації -позбутися дитини. Тільки Бог знає, де знайшлись ті сили та мужність відстояти життя свого сина. Юнак змушений був одружитися зі мною, щоб люди про нього нічого поганого не казали. Але все одно життя не склалося - багато звинувачень, образ, неповага, зради чоловіка… Ми розлучилися.
Я все одно шукала любові. Я розуміла, що без любові життя не має ніякого сенсу. В мене з`явилися прихильники… Я почала зустрічатися з одруженими, пити, щоб не було соромно, намагалася притупити біль самотності та непотрібності. Обманювала себе, що мене люблять, хоча й прекрасно розуміла, що це не так.
Одного разу, повертаючись з роботи, я проходила повз церкву і від усього серця почала благати Господа, щоб він простив мене, бо більше так жити я просто не могла. Я бажала прощення, спокою, справжньої любові без зрад, ненависті, обману та зневаги. Я так хотіла, щоб Бог мене простив за все, розуміючи, що той шлях, яким я іду - це шлях до смерті, це прокляття мого життя і життя моєї дитини. Я так хотіла, я так бажала світла, прощення за всі мої гріхи і Господь почув прагнення мого серця. В моєму житті з`явилися християни, які почали мені говорити про Бога, про спасіння і прощення гріхів. Так я прийшла в християнську церкву Повного Євангелія "Посольство Боже" в м. Вишневе.
Господь повністю змінив моє життя. Я не вживаю алкоголь, не палю та не маю інтимних стосунків з чоловіками. Зараз, дивлячись на той світ, в якому я жила, розумію, що це - пекло в порівнянні з моїм теперішнім життям. Я не скажу вам, що мені легко, адже я сама виховую дитину та заробляю на життя, але зараз в мене є те, що я шукала на протязі всього цього часу - це любов. Божа любов. Ніхто ніколи нізащо не буде любити вас так, як любить Господь. Я покрита Його любов`ю, я нічого не боюся, в моєму серці спокій та краса. Господь завжди зі мною. Він наставляє, утішає й піклується про мене. Я молюся до Нього, вивчаю Біблію і Він змінює мене зсередини. Господь міняє мої відносини з людьми. Моє серце переповнене Його любов`ю і я ясно розумію, що без Господа я - ніщо, я - попіл. Тільки з Ним можливе щастя і справжня любов.
Зараз моєму синові вже 10 років. Він ходить до 5-го класу, гарно навчається, відвідує різні гуртки та недільну школу. Я працюю секретарем-бухгалтером, навчаюся в інституті на заочному відділенні на психолога. Читаю лекції з соціальними психологами по вихованню дітей в "Сімейному клубі", з педагогами та психологами, розробляємо та проводимо школу духовного розвитку для дітей "Знай Ко".
Тепер я зрозуміла, що призначення і сенс мого життя полягає в тому, щоб донести батькам, яке вони велике значення мають в житті дітей. Дитині просто необхідно знати, що її люблять, цінують та приймають такою, яка вона є, незважаючи ні на що. І що пізнання Господа - це найголовніше в житті кожної людини. Бо тільки Господь дає нам любов, якою ми потім можемо наділити інших.
Люблю Вас, цінуйте своє життя!
Журавель Світлана
